Пуск першого агрегату Дністровської ГАЕС – черговий крок до виконання поставлених перед гідроенергетикою завдань
«Енергетична стратегія України до 2030 року», що була затверджена КМУ у 2006 році, передбачає при запуску 22-ох атомних енергоблоків нарощування гідроакумулюючих потужностей країни. Одним із таких об’єктів є Дністровська ГАЕС.
«Чверть століття Дністровська ГАЕС залишалася довгобудом, розповідає Володимир Іванович Жук, головний інженер товариства «Енергопром», яке виконує на будові функції генпідрядника. Розпочатий ще за радянських часів проект до розвалу Союзу встиг втілитися лише частково. У загальному хаосі 90-их років на завершення недобудов державою було накладено мораторій, а тих крихт фінансува
ння, що надходили на Дністровську ГАЕС, не вистачало у повному обсязі й на заходи захисту незакінчених споруд від руйнування та підтримання їх у безпечному стані. Але необхідність добудови ГАЕС і пуску її в експлуатацію з кожним роком ставала все очевиднішою. Брак здатних маневрувати потужностей став особливо відчутним після введення в експлуатацію у 2004 році двох атомних енергоблоків на Хмельницькій і Рівненській АЕС, адже Дністровську ГАЕС планувалося вводити синхронно із запуском цих електростанцій.
Інтенсивне будівництво розпочалося лише у 2007 році, коли функції замовника були покладені на ВАТ «Укргідроенерго», очолюване Героєм України, академіком, лауреатом численних премій, кавалером чотирьох орденів Семеном Поташником, справою всього життя якого, без перебільшення, є гідроенергетика. Його енергійність, цілеспрямованість та професіоналізм не лише вдихнули нове життя у призабутий довгобуд, а й окрилили численну армію будівельників оптимізмом і вірою у те, що станція неодмінно запрацює у найближчий час. І дійсно, левова частка успіху Дністровської ГАЕС належить Семену Поташнику, який вклав у цю будову велику частку душі, праці, розуму. Саме завдяки його незаперечному авторитету людини слова і діла на найвищому державному рівні приймались позитивні рішення, вирішувалось багато проблем, перед якими пасували інші.
Порівняно стабільне (інколи все-таки траплялися і зриви) фінансування дало змогу наростити трудові колективи, які взялися за форсоване виконання робіт, а заводи отримали замовлення на виготовлення обладнання.
Гідробудівцями під егідою «Енергопрому» за короткий час виконано великий обсяг робіт. Зведено будівлі ГАЕС над ГА-1 та КРУЕ-330кВ, технологічний та інженерно-побутовий корпуси, насосну відкачування дренажу і шахту аварійного виходу, компресорну загальностанційних потреб, комунікаційний тунель, об’єкти водозабезпечення та очисні споруди, каналізаційну насосну станцію, майстерні та споруди маслогосподарства. Виконано великий обсяг земельно-скельних робіт на верхній водоймі, у т.ч. на тимчасовій перемичці з протифільтраційним екраном. Задля захисту населених пунктів і сільськогосподарських угідь, вздовж берегів Дністра споруджено захисні дамби.
Усі ці об’єкти необхідні для роботи не лише першого гідроагрегату електростанції, який у січні 2009 року був запущений у експериментальному, а з грудня минулого року працює у дослідно-промисловому режимі, а й інших запланованих до пуску гідроагрегатів.»
Оцінку економічної ефективності функціонування Дністровської ГАЕС дає заступник генерального директора ТОВ «Енергопром» Костянтин Володимирович Ілюх:
Для забезпечення енергетичної конкурентоспроможності України необхідне будівництво гідроакумулюючих електростанцій. Переваги використання енергії води незаперечні, а можливість акумулювання цієї електроенергії на порядок підвищують її цінність. По-перше, це дешевизна електроенергії, адже у її виробництві відсутня високовартісна паливна складова. По-друге, ГАЕС дозволять уникнути збитків, якими супроводжується експлуатація маломаневрених атомних і теплових електростанцій, що майже на 90% сьогодні забезпечують енергетичний баланс України. Споживання електроенергії не є стабільним. Як правило, вранці і ввечері в енергосистемі спостерігаються піки навантажень, а вночі надлишок електроенергії знижує її якість, що може призвести до перенапруги. Призупинення діяльності теплових блоків на той час доби, коли споживання мінімальне, потребує чимало часу і тягне за собою відчутні збитки. А наявна на сьогоднішній день структура високоманеврених потужностей – ГЕС та ГАЕС – недостатня. Її питома вага складає лише 9% при необхідних 15 – 20%.
Введення у роботу Дністровської ГАЕС дасть можливість не тільки забезпечити стабільну частоту протягом доби відповідно до режиму споживання електроенергії, запобігти створенню аварійних ситуацій в енергосистемі, але й мати значний ефект для економіки країни в цілому і для галузі зокрема. Досвід роботи електроенергетики та підрахунки фахівців показують, що ефективність роботи ГАЕС в енергосистемі України може бути оцінена відповідно до наступних складових:
1.Зменшення витрат мазуту на пуск енергоблоків до ранкового максимуму після їх зупинки на час нічного провалу: 500 600т щодобово. Ціна мазуту на електростанціях складає 115-120$. Виходячи з цих даних, щодобова економія може скласти 60 70тис.$, в розрахунку на рік – 20 25млн.$.
2.Щодобова перевитрата палива через високу частоту в нічні години становить 600 650тут. При ціні одного тут вугілля 55 60$ щоденна економія може скласти 33 35тис.$, а в розрахунку на рік 12 12,5млн.$.
3.За рахунок зонного тарифу на електроенергію ефективність роботи ГАЕС може скласти 145тис.$ за добу, або ж в розрахунку на рік біля 50млн.$.
Таким чином, економічний ефект від введення в експлуатацію першої черги Дністровської ГАЕС в розрахунку на рік тільки за приведеними показниками може скласти 82 – 87млн.$.»
Та, на превеликий жаль, економічна привабливість об’єкта залишається непоміченою в урядових колах. Бо після пуску у дослідно-промисловому режимі першого гідроагрегата ГАЕС, роботи на будові враз припинилися. Сьогодні там панує повний штиль. Завмерли механізми, звернули БМР і виїхали на інші будови іногородні будівельні компанії, працівники новодністровських субпідрядних підприємств масово подались до центру зайнятості. «Призупинення робіт не викликане втратою інтересу держави до Дністровської ГАЕС, впевнений генеральний директор ТОВ «Енергопром» Сергій Борисович Лісниченко. – Стратегія розвитку гідроенергетичної галузі України накреслена і ми працюємо над її впровадженням. Просто на даний час ще відбуваються певні кадрові зміни. Наприклад, Мінпаливенерго сьогодні очолив Юрій Анатолійович Бойко. Він – висококваліфікований спеціаліст із чималим досвідом роботи у сфері енергетики, здатний приймати вольові рішення на користь України. Це Юрій Анатолійович неодноразово уже доводив, адже раніше він уже працював на даному посту. Сьогодні серед пріоритетних завдань Міністр назвав також повне використання експортного потенціалу країни, відновлення всього існуючого раніше обсягу експорту електроенергії, що дозволить енергетичній сфері отримати додаткові кошти. У цьому ракурсі якнайшвидше введення в дію першого пускового комплексу Дністровської ГАЕС, що було заплановано на 2011 рік, вкрай необхідне. Запорукою виконання цього завдання є Бюджет України, у якому окремим рядком мають були заплановані кошти на будівництво.
Не обходить увагою Дністровську ГАЕС і обласне керівництво. Призначеному голові Чернівецької ОДА Михайлу Миколайовичу Папієву добре відома роль, яку вона відіграє у економіці краю. «Майбутнє області залежатиме від того, наскільки ефективно та швидко буде розбудовуватися другий і третій енергоблоки Дністровської ГАЕС, сказав на прес-конференції Михайло Миколайович. Перший майже готовий. Мав зустріч із головою правління ВАТ «Укргідроенерго» Семеном Поташником. Дійшли порозуміння. Цього року необхідно передбачити 1,83 мільярда гривень для будівництва другого енергоблоку. У планах – запуск 2012 року трьох енергоблоків ГАЕС. Після цього ГАЕС стане прибутковою та зможе фінансувати будівництво наступних енергоблоків
Уже втраченого часу, звичайно, дуже шкода, адже не лише віддаляються терміни запланованого пуску, а й порушується технологічний процес. Зриви у ході спорудження таких великих об’єктів – щось на кшталт аварійної зупинки локомотиву, наслідки якої важко передбачити. Так і у нас. Робота стоїть; люди – найкращі спеціалісти, що знають ціну своїй праці, роз’їжджаються у пошуках заробітку; вартість добудови першого пускового комплексу необґрунтовано зростає через необхідність підтримувати незакінчені об’єкти у безпечному стані; без гарантованого замовлення залишилися і заводи-виробники обладнання. А щоб знову з’єднати усі ці ланки у єдине ціле і надати йому прискорення, потрібно неабияких зусиль.
Турбує також і питання повернення із бюджету 54млн.грн., які генпідрядник недоотримав за виконані ще у грудні минулого року роботи (50млн.грн.) та постачання обладнання (4мл.грн.) першого гідроагрегату. Річ у тім, що усі платіжні документи на вказану суму були прийняті до оплати і відправлені у Держказначейство, але гроші дотепер не надійшли. А то ж не просто суми бюджетних коштів. За кожною гривнею стоять сім’ї будівельників, які не отримали за свою роботу платні.
Сподіваюсь, що найближчим часом будуть налагоджені і взаємовідносини із замовником будівництва, які після певних кадрових змін стали, м’яко кажучи, дещо незрозумілими і не дуже сприяють у роботі. Ми разом виконуємо одне надважливе завдання державної ваги і амбіції чи особисті інтереси тут просто не можуть мати місця».
Вікторія Плитус
